Припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи-боржника не припиняє поручительства

poruchitelstvo

25 листопада 2015 року Верховний Суд України за наслідком розгляду справи № 6-172цс15 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню сформулював правову позицію про те, що припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов'язанням не припиняє поручительства, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.

 

Суд дійшов даного висновку, обґрунтовуючи свою правову позицію тим, що:

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Ст. 609 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, у тому числі за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Таким чином, положення ст. 559 ЦК України щодо припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання не може застосовуватися до правовідносин, в яких обов'язок поручителя з виконання зобов'язання за основним договором виникла через рішення суду, а не тільки з договору поруки.